Маленька точка на карті. Але і у цього мальовничого куточка є своя історія.Ми як ніхто маємо берегти та цінувати цю історію – спадщину наших прадідів. Історія села Колубаївці є невід’ємною частиною історії нашого Поділля, історії українського народу, який віками боровся проти своїх ворогів і домігся становлення нового суспільства, політичного і культурного життя. Про історію села Колубаївці розповідають речові та письмові пам’ятки, усні перекази корінних жителів села. Саме село відноситься до найстаріших поселень Поділля і у 2017 році відзначило своє 655 – річчя. Село Колубаївці розташоване в 7 км. Від міста Кам’янця – Подільського. Значна частина села розташована на плоскогір’ї і менша частина в низині біля невеличкої річки Фущовки, що впадає за два кілометри від села у більшу річку – Мукшу. У 50 роках ХХ століття у річку Фущовку з північно західного боку впадав невеличкий потічок під назвою Королівка, що протікав через глибокий яр. На південній та західній сторонах село оточують відроги Карпат (Медобори) , які в давнину називали ще Кемпами, а на даний час це частина природного заповідника «Подільські товтри». Найвища точка над рівнем моря знаходиться на північному сході села і досягає понад 200 метрів, проте це місце (в народі прозване Зрубами) є найвищою точкою над рівнем моря усього Кам’янець – Подільського району. Грунти на території села трьох видів: чорнозем, глинистий та кам’янистий. Кемпи Медоборів складаються з твердих вапнякових порід. Село Колубаївців лежить на місці доісторичного поселення, на його території були знайденні знахідки кам’яних знарядь праці: кременеві ножі, наконечники стріл, кам’яні молотки та багато іншого. Місцевість, на якій розташоване наше село, в давнину була заселена хліборобами – скотарями. А пізніше (за деякими історичними даними) наші віддаленні предки слов’яни: уличі та тіверці в Х ст. допомагали Київському князеві зміцнювати південь своїх володінь, захищаючи їх від навали хазар та інших кочових народів. Також за переказами давніх на північному заході від села на горі, яка і до сьогодні носить назву «Городище», було розміщене міське поселення слов’ян, обнесене земляним валом. На даний час вершина «Городища» вкрита лісом, а у її східно – південній частині є печера (на даний час вхід у неї завалений кам’яними валунами). Крім того біля «Городища» на сусідній горі в давнину знаходився монастир, який був зруйнований в ХІ ст.. половецьким ханом Буняком. У ХІІІ ст.. поселення на місці якого знаходиться сучасне село було знищене татарами, як поселення, що мало укріплення. Сама назва «Колубаївці» за однією із версій походить від імені татарського хана Котлубея (Котлубуги ), який у ХІVст. Вважається власником Подільської землі і який (приблизно у 1362 р.) був розбитий Великим Литовським князем Ольгердом. Населення села завжди боролося за свою незалежність, так у 1490 році населення села Колубаївці бере участь у повстанні під керівництвом Мухи. Перша письмова згадка про Колубаївці, як невелике поселення було у 1460 році, а пізніше у 1512 році. В ХV ст.. Колубаївці були населенні вихідцями з Кам’янця. В 1589 році Іван Венгер одержав від польського короля Стефана грунт «Колубаєв», а в 1616 році «Колубаїв» був зруйнований татарами. В другій половинні ХVІ ст.. село належало поміщику феодалу Вінярському, потім Закревському, в останій чверті ХVІІ ст.. при турецькому пануванні наше село належало нащадкам Гуменецького.В 30 роках ХІХ ст.. населення села Колубаївці активно допомагало народному героєві та месникові Устиму Кармелюку. Станом на 1898 рік населення села нараховувало 764 людини, переважна більшість з яких селяни – хлібороби православного віросповідання. До революції 1917 року землі села були розподіленні так: пани Петрусевичі володіли 385 десятинами землі, пани Маковецькі – 541 десятинами , а священик мав 36 десятин і 126 дворів простих селян володіли лише 296 десятинами землі на всіх. В 1740 році у селі була збудована дерев’яна церква крита соломою. Пізніше у 1821 році було збудовано нову кам’яну церкву, яка функціонує за своїм призначенням і на даний час, а також являється історичною пам’яткою архітектури. У 1894-1895 роках в селі було відкрито першу церковно – приходську школу (школи в селі до цього часу не було взагалі) в якій навчалися 8 – 10 дітей. З 1912 року школа в селі Колубаївці була пристосована, навчання проводилося у селянській хаті. У 1944 році фашисти спалили приміщення старої школи. І лише у 1954 році було відкрито семирічну школу в приміщенні будинку, що раніше належав поміщику Петрусевичу . У цій школі навчалося 124 учні та працювало 10 вчителів. За переписом 1956 року населення села налічувало 1400 людей. 